Історія розвитку та класифікація електронних засобів навчання

Глобальний процес інформатизації суспільства є домінуючим видом діяльності у сфері суспільного виробництва, де на перший план виходять збір, накопичення, створення, обробка, зберігання та передача інформації сучасними комп’ютерними і комунікаційними засобами. Характер трудової діяльності все більше набуває рис інтелектуалізації, де головними стають вміння та навички роботи з інформацією. За таких умов пріоритетним напрямком процесу інформатизації сучасного суспільства стає інформатизація освіти, що передбачає забезпечення сфери освіти методологією і практикою розробки та оптимізації використання сучасних інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічних цілей навчання, виховання та розвитку підростаючого покоління. Зважаючи на це, інтеграція інформаційних комп'ютерних і освітніх технологій повинна стати новим етапом їх ефективнішого впровадження в систему української освіти. На наш погляд, одним із способів такої інтеграції може стати електронний підручник.

Перші комп'ютери

У 80—90-і рр. XX ст. масове виробництво недорогих персональних комп'ютерів, технічні характеристики яких постійно поліпшувалися, зумовило різке збільшення темпів інформатизації.

Сучасний комп'ютер

У сфері навчання, особливо з появою операційної системи Windows,

 відкрилися нові можливості. Головними з них стали доступність діалогового спілкування в інтерактивних програмах і можливість широкого використання графіки (малюнків, схем, діаграм, креслень, карт, фотографій). Застосування графічних ілюстрацій в навчальних комп'ютерних системах дозволяє на новому рівні передавати інформацію студенту і покращувати її розуміння.

Подальший розвиток комп'ютерних технологій в останнє десятиліття надав технічні і програмні новинки, дуже перспективні для освітніх цілей. Насамперед — це пристрої для роботи з компакт-дисками — CD-DVD-ROM, що дозволяють зосередити великі об'єми інформації на невеликому і недорогому носієві. Збільшена продуктивність персональних комп'ютерів зробила можливим достатньо широке застосування технологій мультимедіа.

Дійсно, сучасне навчання вже важко представити без технології мультимедіа (англ. multimedia — багатокомпонентне середовище), яка дозволяє використовувати текст, графіку, відео і мультиплікацію в режимі діалогу і тим самим розширює сфери застосування комп'ютера в навчальному процесі. З'являється можливість суміщатитеоретичний і демонстраційний матеріали. Тестові завдання вже не обмежуються словесним формулюванням, а можуть бути цілим відеосюжетом.

Нові можливості для створення електронних навчальних засобів відкрила в 90-і рр. гіпертекстова технологія — це сукупність різноманітної інформації, яка може розташовуватися не тільки в різних файлах, але і на різних комп'ютерах.

Основна риса гіпертексту — можливість переходів по так званих гіперпосиланнях, які представлені або у вигляді спеціально оформленого тексту, або певного графічного зображення. Одночасно на екрані комп'ютера може бути декілька гіперпосилань і кожне з них визначає свій маршрут «подорожі». Разом з графікою і текстом можна зв'язати гіперпосиланнями і мультимедіа-інформацію, включаючи звук, відео, анімацію. В цьому випадку для таких систем використовується термін гіпермедіа.

Використання в електронних виданнях різних інформаційних технологій (мультимедіа, гіпертекст) дає вагомідидактичні переваги електронному підручнику в порівнянні з традиційною:

- у технології мультимедіа створюється навчальне середовище з яскравим і наочним представленням інформації, що особливо привабливо для студентів;

- здійснюється інтеграція значних об'ємів інформації на єдиному носієві;

- гіпертекстова технологія завдяки застосуванню гіперпосилань спрощує навігацію і надає можливість вибору індивідуальної схеми вивчення матеріалу;

- на основі моделювання процесу навчання стає можливим доповнити підручник тестами, відстежувати і направляти траєкторію вивчення матеріалу, здійснюючи, таким чином, зворотній зв'язок.

Однією з актуальних задач інформатизації освіти є класифікація електронних засобів навчання. За методичним призначенням їх можна розподілити на: 
1) навчальні – повідомляють знання, формують уміння, навички навчальної або практичної діяльності, забезпечуючи необхідний рівень засвоєння; 
2) тренажери – призначені для відпрацювання різного роду умінь і навичок, повторення або закріплення пройденого матеріалу; 
3) контролюючі – призначені для контролю або самоконтролю рівня оволодіння навчальним матеріалом; 
4) інформаційно-пошукові і інформаційно-довідкові – повідомляють відомості, формують уміння і навички по систематизації інформації; 
5) демонстраційні – візуалізують об'єкти, явища, процеси з метою їх дослідження і вивчення; 
6) імітаційні – представляють певний аспект реальності для вивчення його структурних або функціональних характеристик; 
7) лабораторні – дозволяють проводити віддаленіексперименти на реальному устаткуванні; 
8) моделюючі – дозволяють моделювати об'єкти, явища, процеси з метою їх дослідження; 
9) розрахункові – автоматизують різні розрахунки і інші рутинні операції; 
10) учбово-ігрові – призначені для створення навчальних ситуацій, діяльність студентів в яких реалізується в ігровій формі.

Електронні засоби навчання можна класифікувати залежно від форми організації заняття: рекомендовані для застосування в ході проведення лекцій, лабораторних занять, практичних занять, науково-дослідної роботи, самопідготовки, курсового і дипломного проектування, заліків і іспитів.

Залежно від дидактичної націленості електронні засоби навчання можуть бути орієнтовані на формування знань, повідомлення відомостей, формування умінь, закріплення знань, контроль рівня навченості, узагальнення, вдосконалення знань, умінь і навичок.

За формою викладу матеріалу електронні засоби навчання можуть бути розділені на конвекційні, програмовані,проблемні, комбіновані (універсальні).

Конвекційні – відповідають традиціям класичної педагогіки і мають енциклопедичний або монографічний характер та реалізують інформаційну функцію навчання.

Програмовані – засновані на навчанні по системі стимул-реакція. Такі засоби мають форму розгалуженої або лінійної програми і орієнтовані, перш за все, на самостійну роботу студентів.

Проблемні – базуються на теорії проблемного навчання і направлені на розвиток логічного мислення, стимулювання творчої складової сприйняття знань.

Комбіновані (універсальні) – містять окремі елементи перерахованих вище видів електронних засобів навчання.

З урахуванням характеру взаємодії користувача і електронного засобу навчання останні поділяють на детерміновані і недетерміновані.

Детерміновані – параметри, зміст і спосіб взаємодії з якими визначені розробником і не можуть бути змінені користувачем.

Недетерміновані – параметри, зміст і спосіб взаємодії з якими прямо або побічно встановлюються користувачем відповідно до його інтересів, мети, рівня підготовки і тому подібне.

Електронний підручник залежно від задуму викладача може займати будь-яку з вище перерахованих позицій у класифікації електронних засобів навчання. Підсумовуючи усі ознаки електронного підручника, спробуємо надати узагальнююче визначення цьому поняттю.

Електронний підручник – це основний електронний засіб навчання,  який створюється на високому науковому і методичному рівні, містить систематизований матеріал з відповідної науково-практичної галузі знань, забезпечує творче і активне оволодіння студентами знаннями, уміннями і навичками в цій області, безперервність  і  повноту  дидактичного циклу  процесу  навчання за допомогою використання сукупності графічної, текстової, цифрової, мовної, музичної, відео–, фото– і іншої інформації

 Кодоскоп

Оверхед-проектор (графопроектор, кодоскоп) - це оптичний пристрій, що дозволяє проектувати на великий екран зображення з прозорої плівки формату А4 (297х210 мм).
Плівки виготовляються за допомогою лазерного або струменевого принтера або вручну кольоровими фломастерами. Винайдено був оверхед проектор в 60х рр. минулого століття спеціалістами компанії 3M і відразу завоював прихильність покупців.

Кодоскоп

Завдяки невеликій лінзі Френеля, яка в конструкції оверхед проектора замінила великі і дорогі лінзи, оверхед проектор відрізняється якісним зображенням і доступною ціною.
Один з плюсів оверхед проектора в тому, що демонстроване зображення може бути як підготовлено заздалегідь, так і безпосередньо під час показу.
Розрізняють портативні оверхед-проектори - не більше семи кілограм, полупортатівние - до 8кг і стаціонарні моделі - від 8 до 17кг.
Оверхед проектор забезпечує досить яскраве зображення, це дозволяє не затемнювати приміщення при роботі з аудиторією.
Можливість робити позначки на слайдах, писати на них у реальному часі збільшує якість сприйняття матеріалу слухачами, змушує стежити за лектором, ходом його думок і собстенності презентацією.

Кінопроектори 

Кінопроектор, Кінопроекційний апарат - апарат, призначений для відтворення рухомого зображення і звуку, записаних на кіноплівці. 

 

Більшістю кінопроекторів зображення демонструється на великому екрані діаскопіческім методом, тобто за допомогою світла, що проходить через прозору кіноплівку.

Сучасний кінопроектор

 

 

Кінопроекція – процес створення на екрані збільшених зображень прозорих кадрів кінофільму, який послідовно змінюється з частотою, що зумовлює сприймання плавного руху знятих предметів. Проекційно-освітлювальна система кінопроектора призначена для створення збільшеного, чіткого, досить яскравого і рівномірно-освітленого зображення кадрів кінофільму на екрані. Вона складається (мал.3) із джерела світла 2, рефлектора 1, конденсатора 3, кадрового вікна фільмового каналу 4 та проекційного об’єктива 5. Джерело світла – спеціальна низьковольтна кінопроекційна лампа розжарювання типу К-30-400 (U=30 В, Р=400 Вт). Лампа має плоске прямокутне тіло розжарювання розміром 6х9 мм. Мал.3. Оптична схема кінопроектора; 1-рефлектор; 2-проекційна лампа; 3-кондерсор; 4-фільмовий канал; 5-об’єктив. Рефлектор являє собою увігнуте сферичне дзеркало. Він збільшує корисний світловий потік проектора, відбиваючи в напрямі кадрового вікна частину світлових променів, які лампа випромінює в протилежний від кадрового вікна бік. Конденсор – це оптична система, що складається з трьох лінз, які з’єднані металевою оправою. Він призначений для створення якомога більшої і рівномірної освітленості площини кадрового вікна фільмового каналу. Кінопроекційний об’єктив – оптична система, що складається з 6 лінз, розміщених у металевій оправі. Призначений для створення на екрані збільшеного і чіткого зображення кожного кадру фільму. У кінопроекторі встановлено об’єктив типу РО-109, що має фокусну відстань 50 мм і відносний отвір 1:1.2. Замість нього в проекторі можна використати об’єктив РО-110-1 (35 мм, 1:1.2) або об’єктив РО-111-1 (65 мм, 1:1.4). Корисний світловий потік проектора 300 лм (при напрузі живлення 31 В). Якщо на лампу подати напругу 34 В, то світловий потік збільшується до 350 лм. Оскільки строк служби лампи при цьому зменшується, то напругу 34 В на лампу подають тільки при демонструванні кінофільмів у погано затемненому приміщенні або в разі великої площі зображення. Лампа, конденсор та рефлектор встановлені в корпусі проекційного ліхтаря проектора. Для полегшення доступу до них проекційний ліхтар має відкидну кришку. Об’єктив встановлено в об’єктивотримачі фільмового каналу. Елементи освітлювальної системи, розміщенні в проекційному ліхтарі, охолоджуються вентилятором. Для запобігання надмірному перегріванню корпусу всередині ліхтаря розташовані теплозахисні екрани. На величину світлового потоку впливає взаємне розташування елементів проекційно-освітлювальної системи. Максимальний світловий потік буде лише тоді, коли центри кадрового вікна і всіх елементів проекційно-освітлювальної системи перебувають на одній оптичній осі, площа нитки розжарювання лампи паралельна площі кадрового вікна, а сама лампа встановлена на певній відстані від конденсора і рефлектора. Необхідне юстирування проекційно-освітлювальної системи виконується на заводі, однак у процесі експлуатації кінопроектора може виникнути потреба у додатковому регулюванні. З цією метою конструкція кріплення рефлектора і кінопроекційної лампи забезпечує можливість зміни їхнього положення. Відпустивши кріпильні гвинти, рефлектор можна пересувати у вертикальній і горизонтальній площинах для збігу його центру з центрами інших елементів проекційно-освітлювальної системи. Проекційна лампа встановлюється у спеціальному патроні. ЇЇ цоколь має фланець з двома виступами, які при встановлені лампи входять у відповідні пази патрона, і фіксують її положення. Лампу легко витягти з патрона, якщо натиснути на її балон згори до низу і повернути його проти годинникової стрілки. На величину корисного світлового потоку, створюваного проектором, впливає чистота елементів його проекційно-освітлювальної системи. Пил з рефлектора, лампи і лінз конденсора знімають чистою фланелевою тканинкою. Особливо обережно слід поводитися з проекційним об’єктивом. Поверхні його лінз ретельно відполіровані, а для просвітлення на них хімічним способом нанесено тонку плівку, яку легко пошкодити. Щоб зняти пил з поверхні лінз об’єктива, використовують пензлик з білячого хутора. Для усунення жирових плям лінзи об’єктива протирають пензликом, змоченому у спирті.

Матеріали взяті з: http://bookdn.com/book_314_glava_7_Tema_5.Tekhn%D1%96chn%D1%96_zasobi_n.html

Кінопроекція – процес створення на екрані збільшених зображень прозорих кадрів кінофільму, який послідовно змінюється з частотою, що зумовлює сприймання плавного руху знятих предметів. Проекційно-освітлювальна система кінопроектора призначена для створення збільшеного, чіткого, досить яскравого і рівномірно-освітленого зображення кадрів кінофільму на екрані. Вона складається (мал.3) із джерела світла 2, рефлектора 1, конденсатора 3, кадрового вікна фільмового каналу 4 та проекційного об’єктива 5. Джерело світла – спеціальна низьковольтна кінопроекційна лампа розжарювання типу К-30-400 (U=30 В, Р=400 Вт). Лампа має плоске прямокутне тіло розжарювання розміром 6х9 мм. Мал.3. Оптична схема кінопроектора; 1-рефлектор; 2-проекційна лампа; 3-кондерсор; 4-фільмовий канал; 5-об’єктив. Рефлектор являє собою увігнуте сферичне дзеркало. Він збільшує корисний світловий потік проектора, відбиваючи в напрямі кадрового вікна частину світлових променів, які лампа випромінює в протилежний від кадрового вікна бік. Конденсор – це оптична система, що складається з трьох лінз, які з’єднані металевою оправою. Він призначений для створення якомога більшої і рівномірної освітленості площини кадрового вікна фільмового каналу. Кінопроекційний об’єктив – оптична система, що складається з 6 лінз, розміщених у металевій оправі. Призначений для створення на екрані збільшеного і чіткого зображення кожного кадру фільму. У кінопроекторі встановлено об’єктив типу РО-109, що має фокусну відстань 50 мм і відносний отвір 1:1.2. Замість нього в проекторі можна використати об’єктив РО-110-1 (35 мм, 1:1.2) або об’єктив РО-111-1 (65 мм, 1:1.4). Корисний світловий потік проектора 300 лм (при напрузі живлення 31 В). Якщо на лампу подати напругу 34 В, то світловий потік збільшується до 350 лм. Оскільки строк служби лампи при цьому зменшується, то напругу 34 В на лампу подають тільки при демонструванні кінофільмів у погано затемненому приміщенні або в разі великої площі зображення. Лампа, конденсор та рефлектор встановлені в корпусі проекційного ліхтаря проектора. Для полегшення доступу до них проекційний ліхтар має відкидну кришку. Об’єктив встановлено в об’єктивотримачі фільмового каналу. Елементи освітлювальної системи, розміщенні в проекційному ліхтарі, охолоджуються вентилятором. Для запобігання надмірному перегріванню корпусу всередині ліхтаря розташовані теплозахисні екрани. На величину світлового потоку впливає взаємне розташування елементів проекційно-освітлювальної системи. Максимальний світловий потік буде лише тоді, коли центри кадрового вікна і всіх елементів проекційно-освітлювальної системи перебувають на одній оптичній осі, площа нитки розжарювання лампи паралельна площі кадрового вікна, а сама лампа встановлена на певній відстані від конденсора і рефлектора. Необхідне юстирування проекційно-освітлювальної системи виконується на заводі, однак у процесі експлуатації кінопроектора може виникнути потреба у додатковому регулюванні. З цією метою конструкція кріплення рефлектора і кінопроекційної лампи забезпечує можливість зміни їхнього положення. Відпустивши кріпильні гвинти, рефлектор можна пересувати у вертикальній і горизонтальній площинах для збігу його центру з центрами інших елементів проекційно-освітлювальної системи. Проекційна лампа встановлюється у спеціальному патроні. ЇЇ цоколь має фланець з двома виступами, які при встановлені лампи входять у відповідні пази патрона, і фіксують її положення. Лампу легко витягти з патрона, якщо натиснути на її балон згори до низу і повернути його проти годинникової стрілки. На величину корисного світлового потоку, створюваного проектором, впливає чистота елементів його проекційно-освітлювальної системи. Пил з рефлектора, лампи і лінз конденсора знімають чистою фланелевою тканинкою. Особливо обережно слід поводитися з проекційним об’єктивом. Поверхні його лінз ретельно відполіровані, а для просвітлення на них хімічним способом нанесено тонку плівку, яку легко пошкодити. Щоб зняти пил з поверхні лінз об’єктива, використовують пензлик з білячого хутора. Для усунення жирових плям лінзи об’єктива протирають пензликом, змоченому у спирті.

Матеріали взяті з: http://bookdn.com/book_314_glava_7_Tema_5.Tekhn%D1%96chn%D1%96_zasobi_n.html

 

Кінопроекція – процес створення на екрані збільшених зображень прозорих кадрів кінофільму, який послідовно змінюється з частотою, що зумовлює сприймання плавного руху знятих предметів. Проекційно-освітлювальна система кінопроектора призначена для створення збільшеного, чіткого, досить яскравого і рівномірно-освітленого зображення кадрів кінофільму на екрані. Вона складається (мал.3) із джерела світла 2, рефлектора 1, конденсатора 3, кадрового вікна фільмового каналу 4 та проекційного об’єктива 5. Джерело світла – спеціальна низьковольтна кінопроекційна лампа розжарювання типу К-30-400 (U=30 В, Р=400 Вт). Лампа має плоске прямокутне тіло розжарювання розміром 6х9 мм. Мал.3. Оптична схема кінопроектора; 1-рефлектор; 2-проекційна лампа; 3-кондерсор; 4-фільмовий канал; 5-об’єктив. Рефлектор являє собою увігнуте сферичне дзеркало. Він збільшує корисний світловий потік проектора, відбиваючи в напрямі кадрового вікна частину світлових променів, які лампа випромінює в протилежний від кадрового вікна бік. Конденсор – це оптична система, що складається з трьох лінз, які з’єднані металевою оправою. Він призначений для створення якомога більшої і рівномірної освітленості площини кадрового вікна фільмового каналу. Кінопроекційний об’єктив – оптична система, що складається з 6 лінз, розміщених у металевій оправі. Призначений для створення на екрані збільшеного і чіткого зображення кожного кадру фільму. У кінопроекторі встановлено об’єктив типу РО-109, що має фокусну відстань 50 мм і відносний отвір 1:1.2. Замість нього в проекторі можна використати об’єктив РО-110-1 (35 мм, 1:1.2) або об’єктив РО-111-1 (65 мм, 1:1.4). Корисний світловий потік проектора 300 лм (при напрузі живлення 31 В). Якщо на лампу подати напругу 34 В, то світловий потік збільшується до 350 лм. Оскільки строк служби лампи при цьому зменшується, то напругу 34 В на лампу подають тільки при демонструванні кінофільмів у погано затемненому приміщенні або в разі великої площі зображення. Лампа, конденсор та рефлектор встановлені в корпусі проекційного ліхтаря проектора. Для полегшення доступу до них проекційний ліхтар має відкидну кришку. Об’єктив встановлено в об’єктивотримачі фільмового каналу. Елементи освітлювальної системи, розміщенні в проекційному ліхтарі, охолоджуються вентилятором. Для запобігання надмірному перегріванню корпусу всередині ліхтаря розташовані теплозахисні екрани. На величину світлового потоку впливає взаємне розташування елементів проекційно-освітлювальної системи. Максимальний світловий потік буде лише тоді, коли центри кадрового вікна і всіх елементів проекційно-освітлювальної системи перебувають на одній оптичній осі, площа нитки розжарювання лампи паралельна площі кадрового вікна, а сама лампа встановлена на певній відстані від конденсора і рефлектора. Необхідне юстирування проекційно-освітлювальної системи виконується на заводі, однак у процесі експлуатації кінопроектора може виникнути потреба у додатковому регулюванні. З цією метою конструкція кріплення рефлектора і кінопроекційної лампи забезпечує можливість зміни їхнього положення. Відпустивши кріпильні гвинти, рефлектор можна пересувати у вертикальній і горизонтальній площинах для збігу його центру з центрами інших елементів проекційно-освітлювальної системи. Проекційна лампа встановлюється у спеціальному патроні. ЇЇ цоколь має фланець з двома виступами, які при встановлені лампи входять у відповідні пази патрона, і фіксують її положення. Лампу легко витягти з патрона, якщо натиснути на її балон згори до низу і повернути його проти годинникової стрілки. На величину корисного світлового потоку, створюваного проектором, впливає чистота елементів його проекційно-освітлювальної системи. Пил з рефлектора, лампи і лінз конденсора знімають чистою фланелевою тканинкою. Особливо обережно слід поводитися з проекційним об’єктивом. Поверхні його лінз ретельно відполіровані, а для просвітлення на них хімічним способом нанесено тонку плівку, яку легко пошкодити. Щоб зняти пил з поверхні лінз об’єктива, використовують пензлик з білячого хутора. Для усунення жирових плям лінзи об’єктива протирають пензликом, змоченому у спирті.

Матеріали взяті з: http://bookdn.com/book_314_glava_7_Tema_5.Tekhn%D1%96chn%D1%96_zasobi_n.html

Кінопроекція – процес створення на екрані збільшених зображень прозорих кадрів кінофільму, який послідовно змінюється з частотою, що зумовлює сприймання плавного руху знятих предметів. Проекційно-освітлювальна система кінопроектора призначена для створення збільшеного, чіткого, досить яскравого і рівномірно-освітленого зображення кадрів кінофільму на екрані. Вона складається (мал.3) із джерела світла 2, рефлектора 1, конденсатора 3, кадрового вікна фільмового каналу 4 та проекційного об’єктива 5. Джерело світла – спеціальна низьковольтна кінопроекційна лампа розжарювання типу К-30-400 (U=30 В, Р=400 Вт). Лампа має плоске прямокутне тіло розжарювання розміром 6х9 мм. Мал.3. Оптична схема кінопроектора; 1-рефлектор; 2-проекційна лампа; 3-кондерсор; 4-фільмовий канал; 5-об’єктив. Рефлектор являє собою увігнуте сферичне дзеркало. Він збільшує корисний світловий потік проектора, відбиваючи в напрямі кадрового вікна частину світлових променів, які лампа випромінює в протилежний від кадрового вікна бік. Конденсор – це оптична система, що складається з трьох лінз, які з’єднані металевою оправою. Він призначений для створення якомога більшої і рівномірної освітленості площини кадрового вікна фільмового каналу. Кінопроекційний об’єктив – оптична система, що складається з 6 лінз, розміщених у металевій оправі. Призначений для створення на екрані збільшеного і чіткого зображення кожного кадру фільму. У кінопроекторі встановлено об’єктив типу РО-109, що має фокусну відстань 50 мм і відносний отвір 1:1.2. Замість нього в проекторі можна використати об’єктив РО-110-1 (35 мм, 1:1.2) або об’єктив РО-111-1 (65 мм, 1:1.4). Корисний світловий потік проектора 300 лм (при напрузі живлення 31 В). Якщо на лампу подати напругу 34 В, то світловий потік збільшується до 350 лм. Оскільки строк служби лампи при цьому зменшується, то напругу 34 В на лампу подають тільки при демонструванні кінофільмів у погано затемненому приміщенні або в разі великої площі зображення. Лампа, конденсор та рефлектор встановлені в корпусі проекційного ліхтаря проектора. Для полегшення доступу до них проекційний ліхтар має відкидну кришку. Об’єктив встановлено в об’єктивотримачі фільмового каналу. Елементи освітлювальної системи, розміщенні в проекційному ліхтарі, охолоджуються вентилятором. Для запобігання надмірному перегріванню корпусу всередині ліхтаря розташовані теплозахисні екрани. На величину світлового потоку впливає взаємне розташування елементів проекційно-освітлювальної системи. Максимальний світловий потік буде лише тоді, коли центри кадрового вікна і всіх елементів проекційно-освітлювальної системи перебувають на одній оптичній осі, площа нитки розжарювання лампи паралельна площі кадрового вікна, а сама лампа встановлена на певній відстані від конденсора і рефлектора. Необхідне юстирування проекційно-освітлювальної системи виконується на заводі, однак у процесі експлуатації кінопроектора може виникнути потреба у додатковому регулюванні. З цією метою конструкція кріплення рефлектора і кінопроекційної лампи забезпечує можливість зміни їхнього положення. Відпустивши кріпильні гвинти, рефлектор можна пересувати у вертикальній і горизонтальній площинах для збігу його центру з центрами інших елементів проекційно-освітлювальної системи. Проекційна лампа встановлюється у спеціальному патроні. ЇЇ цоколь має фланець з двома виступами, які при встановлені лампи входять у відповідні пази патрона, і фіксують її положення. Лампу легко витягти з патрона, якщо натиснути на її балон згори до низу і повернути його проти годинникової стрілки. На величину корисного світлового потоку, створюваного проектором, впливає чистота елементів його проекційно-освітлювальної системи. Пил з рефлектора, лампи і лінз конденсора знімають чистою фланелевою тканинкою. Особливо обережно слід поводитися з проекційним об’єктивом. Поверхні його лінз ретельно відполіровані, а для просвітлення на них хімічним способом нанесено тонку плівку, яку легко пошкодити. Щоб зняти пил з поверхні лінз об’єктива, використовують пензлик з білячого хутора. Для усунення жирових плям лінзи об’єктива протирають пензликом, змоченому у спирті.

Матеріали взяті з: http://bookdn.com/book_314_glava_7_Tema_5.Tekhn%D1%96chn%D1%96_zasobi_n.html